Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?
Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.
Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.
Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.
Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?
Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?
Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:
Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!
Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.
Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.
Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!
В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.
Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!
Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.
Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.
Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!
Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!
У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.
Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.
Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.
Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.
Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!
Бля, братаны, давайте я вам расскажу историю, как я вчера купила дистиллят ТГК и начиталась в библиотеке в хлам! Ни за что не пропустите, мое приключение суровое!
Ну вот, началась моя история с того, что я решила купить новую закладку. Чую, сказка будет! Но всего черного желания не хватило, поэтому решила зайти в шарить. Ну что, суетологи, куда приводитесь? Встретил меня там ноунейм, смотрит на меня таким взглядом, будто я самая опытная наркоманка в округе. Думаю, че бы не купить таблетки ТГК, зарядиться максимально, а потом пойти в библиотеку, чтобы окунуться в мир книжек.
И вот, я уже сижу на заднем дворе библиотеки и пытаюсь запилить эту дозу. Бля, никак не могу открыть пакетик! Все руки дрожат, нервишки сдают. Наконец, удалось открыть и выпить содержимое. Я спросонья вздрогнула от горечи, но через пару секунд почувствовала, как ТГК начинает действовать. Какой же я кайф получила, когда мозг начал шарить на максимуме!
Я вошла в библиотеку, глаза у меня как будто подсвечиваются. Я спокойно прошла мимо тетечек при входе, а они даже не догадались, что у меня на лице написано "я только что закурила дистиллят ТГК". Я начала осматриваться, ищу самое уютное место, где я смогу кайфануть от книжек. Зашла в уголок, где стояла огромная полка с комиксами.
И вот, я курю и читаю комиксы в хлам. Это было просто ахуенно! Мир стал ярким, картинки оживают, словно они танцуют на страницах. Я ржу, а люди вокруг смотрят на меня, будто я здесь черным героином торгую. Но мне на них похуй, я в своем мирочке, никто меня не трогает.
Время летит незаметно, я заглохла в мире комиксов. Потом вдруг замечаю, что все движется медленно, словно я во временной петле. Понимаю, что передоз. Бля, что делать? Надо выбраться из библиотеки!
У меня кровь стынет в жилах, я встаю, пытаюсь выдержать ритм. Но ноги не слушаются, все как в тумане. Я добралась до выхода, а потом падаю в обморок. Слышу голоса вдали, кто-то вызывает скорую. Меня аж разбудили!
Я открываю глаза, вокруг пестрят медики в белых халатах. Они говорят, что я передознулась ТГК и чуть не померла. Пиздец, я ведь так хотела просто почитать книжки в библиотеке. И вот, как всегда, все пошло по пизде.
Ну что, братаны, теперь у меня будет история на всю жизнь. Мораль этой истории - не шали с наркотиками и не закладывайте себе черное говно без должного опыта!